Кийлів

Село розташоване на лівому березі Дніпра за 26 км на південь від Борисполя і за 28 км від залізничної станції Бориспіль. Підпорядковане Головурівській сільській раді. Археологічні знахідки  поблизу Кийлова свідчать про перебування людини у цій місцевості з прадавніх часів. Проведені археологічні дослідження дали велику кількість знахідок, що належать до різних історичних періодів і різних культур. Це уламки посуду, зброя, населення і могильники. Північніше села виявлено залишки захисного валу періоду Київської Русі. Є різні версії щодо походження назви села. Як стверджує історик О. Стороженко, вона походить від першого поселенця Койла. Інша версія – від дієслова «койлати» або «койлити»,  що означає «збирати невід у коло». Згодом ця назва видозмінилася у Кийлів. За іншою легендою тут любив ловити рибу київський  князь Кий. Так виникло сполучення слів Кийлов, що пізніше трансформувалося у Кийлів. В історичних джерелах село вперше згадується 1628 року, коли воно входило до володінь князя Корецького. За часів козаччини село Кийлів належало до Вороньківської козацької сотні, а потім ним заволоділи монахи Київського Софіївського монастиря. Відомо, що в 1739 році в селі вже була дерев’яна церква. За даними дослідників у 1756 році тут налічувалося 26 дворів і 152 жителі, а за «Списком населенных мест Российской империи» у 1859 році в селі було 60 дворів і 491 житель.

Велика Вітчизняна війна не обійшла стороною і цей край. У навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Щорса. саме він допоміг врятувати від знищення село Кийлів. Активним учасником партизанського руху був місцевий житель Степан Терентійович Петренко. Одна з вулиць названа його ім’ям.

У центрі села на місці поховань невідомих радянських солдат, що померли від ран у медсанбаті під час форсування Дніпра у жовтні 1946 року, споруджено меморіальний комплекс. Тут увічнено пам’ять 116 односельців, що не повернулися з війни.

У 70-х роках, у зв’язку з будівництвом Канівського водосховища, частина села була переселена, а на тому місці спорудили захисну дамбу і насосну станцію.

На території села було три колгоспи: «Перемога», «Червоний хутір», «Нове життя», а в 1963 році організовано радгосп «Україна», який пізніше став відділком ДППЗ «Головурівський».

Перша згадка про навчання дітей належить до ХІХ століття. Це була трикласна церковноприходська школа. Пізніше побудовано нове приміщення чотирирічної земської школи. З 1931 року школа стала семирічною. Директором школи з 1925 по 1935 р. був Герман М.П. З березня 1943р. директором  призначено Рожденського І.І., а з 1946 р. – Мамайсур М.А. Варто нагадати, що з 1950 по 2012 цю посаду обіймали: Ковченко М.Н., Таран А.К., Шапошніков Б.В., Артеменко Л.І., Лобода К.І., Козярівський В.П., Ємець І.К., Ільченко М.І., Гольоса І.М., Кузьменко В.В.

Село заслужено здобуло статус курортного. Адже тут розміщено 22 бази відпочинку, 7 садових товариств, на яких розміщено майже 800 садових ділянок, ферма-заповідник «Кийлівська Асканія», де вирощують чорних африканських страусів та різних екзотичних птахів та тварин.

Нині в селі налічується 563 двори ( 155 із них – сезонного проживання) та 498 жителів. Діють НВО «Школа – дитячий садок», клуб, бібліотека, Кийлівське лісництво.

Кийлвці гордяться своїм славетним земляком Олесем Бердником, письменником – фантастом, автором понад 50 книг, перекладених 26 мовами світу. Він створив свою Українську Духовну Республіку. Доля подарувала Олесю Берднику здатність до безмежного польоту думки, прагнення, мрії. В кожному з творів відчувається особливий глибинний символізм – і водночас його книги прості до наївності. Цей Всесвіт любові, мудрості й краси Бердник називав Світонією. Десятки пейзажів у творах Олеся Бердника «списані» з довкілля Кийлова, цього й справді райського куточка землі.

Уродженець села Володимир Іванович Петренко – Герой України, голова правління ВАТ «Київметробуд», Президент Української корпорації з  будівництва метро і тунелів, кандидат технічних наук, Володимир Іванович здійснив заповіт своєї матері, звівши новий храм у рідному селі. 12 жовтня 2004 року його освятив владика Володимир. Володимир Петренко має чимало заслуг, урядових нагород, але титул «Почесний житель Кийлова» став для нього найціннішим.

Долею рідного села опікується також депутат Бориспільської районної ради, директор ПП «Зелена гама» Святослав Іванович Маслюк.

Краса рідного краю оживає на полотнах самобутнього кийлівського художника Руденка Володимира Яковича.

«Дніпрові дзвони» – таку назву має самодіяльний народний фольклорний ансамбль Кийлівського сільського клубу, який нещодавно відсвяткував 35 років творчої діяльності. Ансамблем керували Микола Хоменко, Віктор Шпаков, Степан Школьний, а з 1997 року – Іван Ігнатенко, самобутній композитор і музикант.

У Кийлові народився Бердник Степан Дмитрович, воєний аташе на Кубі; Руденко Олексій Іванович, начальник морського порту «Находка», Маслюк Степан Хомович, полковник міліції.